Ти збираєш валізи в далеку майбутню дорогу,
Набиваєш ідеями, планами кожну кишеню
І за гроші купуєш квиток... Тільки пересторога:
За майбутнє відбудеться бій і хтось стане мішенню.
Залізничні шляхи доведуть до півцілі... Й халепка!
Ми живемо в часи, коли рейки цінніші за потяг.
І спитають тебе, по яких же приїхав ти рейках,
А не що ти, бідака, везеш: чи багаж, чи лиш протяг?
Ти не з тих, в кого рейки мажорні. І шансів померти
Недоїхавши – тьма. В голові деструктивні ідеї.
В тебе зріє стратегія, як не потрапити в жертви,
Як ламати систему або підкладатись під неї.
Ти вже бачиш покручені шпали – допоки уявні –
Що у дуги й пружини зігнула розгнівана хвиля.
Ти угледів такі на світлинах в Музеї цунамі).
І питаєш: коли ж наросте та нечувана сила.
Рейки
© Copyright: Антонина Спиридончева, 2011
Свидетельство о публикации №111081008287
Свидетельство о публикации №111081008287
Рецензии
