Дякую Доленьці за те,
Що я таким цей світ побачив,
Хоч завжди був я необачний,
Та мав дитинство золоте.
Хоч босоноге та мурзате,
Без зайвих іграшок в руках
З матусі ніжною любов'ю,
Що відгукнеться ще в віках.
І спогади того дитинства
Через роки я вже проніс,
І всі напасті і незгоди,
Йому спасибі, переніс!
Спасибi Долi
© Copyright: Александр Сугоняко, 2011
Свидетельство о публикации №111081007372
Свидетельство о публикации №111081007372
Рецензии
