Пролог
І даль, прив'язана до ніг.
Між безпритульними вітрами
Перетин заспаних доріг.
Здається всі шляхи відкриті
І жде незнана сторона.
Чому ж в отаві сиві ниті
Бринять, як зболена струна?
Рідню залишили, пенати,
Бо юні на нове падкі.
То й степ не стане їх спиняти,
Чекати буде. Як батьки...
Свидетельство о публикации №111080803071
с теплом
Лариса Гончарова 21.12.2011 16:56 Заявить о нарушении
Вячеслав Романовський 21.12.2011 23:08 Заявить о нарушении
