Старий гобелен

Старий гобелен як прочитана книга:
Хоч добре відома, та вельми цікава.
Там олень, змарнілий від довгого бігу,
Мисливські хорти та доріжка кривава.

Старий гобелен, а роз`ятрив відразу
Затиснуте вглиб наболіле питання.
Що треба мені: шал мисливського сказу
Чи це оленяче безсиле конання?

Так жертва і кат в споконвічному колі
Єднаються в силу, покірно-жорстоку.
І чути у нападах звичного болю,
Як ікла охайно вигострюють роки.

А Хтось за кущами терпляче чекає,
Його лісові переховують шати,
З гнучким канчуком для собачої зграї,
Щоб встигнути вчасно хортів відігнати.


Поэтический перевод авторского текста: Виталий Голов http://www.stihi.ru/avtor/danilo2

Мой старый гобелен, как читаная книга,
Которую открыть повторно я готов.
Трагический момент, охотничья интрига,
Пораненный олень и кровь там от следов...

Борзые скалят пасть...Конечно, я такой же...
Убийца, душегуб... Безжалостный вполне
Во всё готов стрелять, точнее и подольше...
Умрёт теперь душа оленя в тишине?

Так жертва и палач во мне объединились,
Безропотность и ярь по сердцу разлились,
Боль и садизм тогда мгновенно разделились
Покорность залегла, а злость умчалась ввысь...

Кто там из-за кустов выслеживал добычу,
Маскировал себя он ветками ольхи...
Он видел тех собак, которые здесь рыщут...
Мне дорог гобелен... О нём пишу стихи