П'ятнадцять тон ранку.
Киш, мурА.
Ура! Сонце — ще макогон.
Ця тиша — хмара пузата.
І лізе на хату слон,
але — мурашка малА.
НавманнЯ, навпрашкИ —
нажльоґався тин слоїків пустих.
Час дорогою настовбурчився,
зрозумів — моторошно.
Нарошно
вшита темрява в білизнУ.
І тліє літо, потіє вікно.
По ньому — мовчанням — крапля:
"Пророків нема..."
Але я ж живу?!
Туман есйу
© Copyright: Сидоренко Юрий, 2011
Свидетельство о публикации №111080702038
Свидетельство о публикации №111080702038
Рецензии