Минає сивий день і люди, немов тля,
Від очманілих блискавиць тікають поодинці;
І викошена буревіями трава
Зі зламаним гіллям кохається
десь на автобусній зупинці.
Чарівно-чорний оксамит нічної прохолоди
Закутається в перші краплини дощові,
А між громами промайне останній спогад-насолода,
І вранці з’явиться туманом
на стомлено-промоченій траві.
07.08.2011
Злива
© Copyright: Михаил Коломиец, 2011
Свидетельство о публикации №111080701998
Свидетельство о публикации №111080701998
Рецензии
Краса...Михайле, я дуже поважаю Ваші вірші, читаю з захопленням. Ви майстер слова!
Русалка Лая 07.08.2011 22:51 • Заявить о нарушении
Русалка Лая 07.08.2011 22:51 • Заявить о нарушении