На прощу йду...
де пахне грибом, схованим у листі,
плекаю світлі радощі свої,
яких ніколи не було у місті.
Повільно йду крізь пестощі трави,
вони голублять лагідно, уклінно,
це тільки в місті з ними всі на ВИ.
а тут - інакше, тут - усе незмінно.
Тріпоче лист, чутливий, мов радар,
в березовім розвесненім розмаї,
кладу спокуту на земний вівтар,
за всіх за нас Всевишнього благаю.
Свидетельство о публикации №111080606502
Олег Омелянчук 29.11.2012 23:42 Заявить о нарушении