РАНОК
Там, де небо до землі впадає
Й від дошів схвильована вона
У його обійми лине...– розквітає
Вкотре незбагненна дивина.
Знов вмиваються росою юні зорі,
Заколихані у сонячних руках,
І розчісують хмаринки білочолі
Перше світло в дзеркалах-ставках.
Там із темряви народжується ранком
Оповитеє туманом немовля –
Новий день, що з зоряним світанком
Прокидається у співі солов’я.
В діамантах квітів засвітився
Небосхил. Він, зрощений з ночей,
Пестощами променів розлився
Щоб побачити красу твоїх очей.
Щоби з їхнього суцвіття увібрати
Барв в веселку й кольори у сни
І зірницям в небеса додати
Той серпанок з блиску та краси.
Павло Гай-Нижник
6 серпня 2011 р.
Ранок
© Copyright: Павло Гай-Нижник, 2011
Свидетельство о публикации №111080602346
Свидетельство о публикации №111080602346
Рецензии