Поринає осінь у відлуння часу
і дощем сумує незрівнянне щастя,
що колись дісталось від промінця сонця,
що було як диво, на моїй долоньці.
А тепер не маю від життя я втіхи,
тільки дощ сумує, капає зі стріхи,
та життя спливає в тишу час за часом;
в порожнечі світу - я любові частка...
в длуння часу
© Copyright: Лариса Бадуля Захарова, 2011
Свидетельство о публикации №111080402854
Свидетельство о публикации №111080402854
Рецензии
