Святая жертва

Прийшла осінь, осіння пора
У далеку дорогу, у вирій пора.
Наливаймо, браття, чаші вина,
Вип'ємо їх браття до дна,
Як жертву святую, від Бога даную,
За пророка святого Івана,
За святого апостола Петра і Стефана,
За святую кров апостола Павла,
Який багато зазнав зла –
За кров усіх святих пророків,
Пролиту за пройдешні роки:
Великих і малих, знаних і незнаних,
Тобою, Боже, знаних, Тобою, Боже, званих.
Тих, що, для Тебе, життя не жаліли,
Спин не гнули, у воді тонули,
На хрестах висіли, горіли-згорали, -
Незгасними зорями для Тебе стали.
Син і дочка, батько і мати –
За Тебе йшли в каземати,
За святую віру, на страту.
Перед смертю Тебе бачили,
Рани Твої зрили,
І черпали від Тебе невмирущу силу.
Ворога не боялись, непохитними зостались,
Любові не зрадили,Любові не зреклись,
Святими навіки нареклись.
На землі зостались горбами-горбочками,
Осінніми багряними покрились листочками,
А душі не вмерли, -
Ніяка вража сила душ не зжерла.
Перед Господом стоять, Бога молять.
Відомсти, Спасителю, за пролиту кров,
Відомсти, Спасителю, за Святу Любов.
А було тих пророків…Один Бог зна їм ліку.
Алілуя! Вічний рай їм, і життя навіки!!!

01.11.2005
Любов Павлюченко
Кіровоград