Я очей твоїх ніжна волошка.
Шкода, гріюся тільки багаттям.
Я забута не вимита ложка,
Якою вечеряло щастя.
Я кислотна та проклята злива,
Що хлюпоче потай у осонні.
Я така незрівняно-вразлива,
Наче камінь – у каменоломні.
Я роздмухана вщент суховієм
По пустелі любові й чекання.
Я ламка та загублена вія.
Загадай неймовірне бажання.
Я - забута не вимита ложка
© Copyright: Трифонова Вера, 2011
Свидетельство о публикации №111080102774
Свидетельство о публикации №111080102774
Рецензии