Так нестерпно віхола мела:
Цілувала села, спотикалась…
А мені хотілося тепла,
Щоб у вікна сонце посміхалось.
Щоб дерева чорні та чумні
Зацвіли яскравим райським цвітом.
І сьогодні уночі мені
Снилось знов соняшникове літо.
Ніби сонце землю обійма,
А хмарина по калюжах плига…
Чуєш, он заплакала зима,
То зі стріхи капає відлига…
18.07.2011р.
Так нестерпно в хола мела
© Copyright: Сергей Кононенко, 2011
Свидетельство о публикации №111072907517
Свидетельство о публикации №111072907517
Рецензии
