Подружилося якось
Літо із Зимою ,
В гості до Зими прийшло
З квітами й травою ,
Прихопило ягід ще ,
Яблук , винограду ,
Щедро вмила їх дощем –
Зима буде рада !
Літо Зимонька-зима
Дружньо обійняла…
Та поглянь-Зими нема,
Десь вона пропала!
Здивувалось Літо: «Як
Це могло так статись?
Де ж це подружка моя?
Де поділась з хати ?
Може , це жартує так ,
Просто заховалась ?
Скочила кудись в рівчак,
Щоб я ізлякалась.»
«Зимо ,Зимо ,відгукнися
І прийми гостинці !»-
Шелестіло Літо листям
На білій хмаринці…
Та зима перелякалась
Дружби Літа й Сонця –
У хатинці заховалась
Й визира в віконце .
Літо тупцяло надворі –
Не зайшло до хати…
Дуже різні вони пори,
Разом не стояти.
Зимі з Літом не дружити,
Осені - з Весною.
Мають чергою ходити
Пора за порою !
Л то Зима
© Copyright: Александра Жукова Головаш, 2011
Свидетельство о публикации №111072507778
Свидетельство о публикации №111072507778
Рецензии