Ластівки злякано простором синім шугають,
Знов страхітливо гроза видноколом тріщить,
Дні переповнені гранням барвистого сяйва –
Все це, як щастя, згадаємо знову колись.
Знову повернеться місяця тихе скрадання,
Ніч горобина, тривожна, мов темінь душі,
Срібний серпанок туману,
що стелиться зрання,
Іволги спів загадковий,
мов плюскіт ріки.
Знов підіймається в небо
палаців громаддя.
Зблискують десь у зеніті
небесні світи.
Серце заходиться щемом
і вирватись ладне,
В райдужних сплесках любові
там ангел летить.
Все це згадаємо, Господи,
світлом останнім –
Благословенний,
тобою дарований, світ.
Липень
© Copyright: Борис Смыковский, 2011
Свидетельство о публикации №111072002187
Свидетельство о публикации №111072002187
Рецензии
ДРУЖЕ! "СЕРЦЕ ЗАХОДИТЬСЯ ЩЕМОМ"від Вашої
обдарованої дущі!
ЩАСТЯ, ТВОРЧОЇ НАСНАГИ-
ХАЙ ЖИВЕ КРАСА НА СВІТІ!
Аркадій Вакуленко
Аркашес 11.08.2011 16:24 • Заявить о нарушении
обдарованої дущі!
ЩАСТЯ, ТВОРЧОЇ НАСНАГИ-
ХАЙ ЖИВЕ КРАСА НА СВІТІ!
Аркадій Вакуленко
Аркашес 11.08.2011 16:24 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.