натягуешь зранку маску
вигадуешь нову казку
для оточуючих, для себе
над головою не помічаеш неба
так треба
так прийнято на цій планеті
не вірячи нікому
читаешь ракові газети
виходиш без цілі з дому
блукати вулицями пустими
говорити з глухими
бачитись зі сліпими
спостерігати натовп
без единої душі
стає знову страшно
ти майже кричиш
але не зрониш і звуку
стискаєшь власну руки
до болю
головне не забути
як це - бути собою
не забути
© Copyright: Виктор Пайнер, 2011
Свидетельство о публикации №111071901165
Свидетельство о публикации №111071901165
Рецензии