Ти мала б здобути зіркове життя.
Бо врода така - одна на мільони.
Як важко, що ти увійшла в небуття.
Не бачиш, не чуєш ці армагедони.
Ти мала б плекати синочка і ще,
Зростити надійного тут чоловіка.
А замість - спілкуєшся з нами дощем.
І будеш дощем проливатись довіку.
Я чую думки твої кожную ніч,
Спокусливий бачу смарагдовий погляд.
Я знаю, життя, то нелегкая річ.
І я відчуваю твій крихкий світогляд.
Погодься, ти мала б залишитись ще.
Не виконав справ - так не можна зникати.
Не можна лишати в серцях наших щем.
Не можна мені так про тебе казати.
Мені обіцяй, що ти сяйвом приходиш.
Мені обіцяй, що ти хмарою л'єш.
Мені обіцяй, що ти засіб знаходиш,
Що поруч із нами буденність вдаєш.
Мироненко Натал
© Copyright: Лёля Шанталь, 2011
Свидетельство о публикации №111071600164
Свидетельство о публикации №111071600164
Рецензии