Не залишай себе для себе,
Віддай хоч крихітку мені,
Як скалку вранішнього неба,
Як першу просинь навесні.
Віддай ні добру, ні погану,
Ту, що вночі ніяк не спить,
Що ниє, як недавня рана,
Віддай оту, яка болить.
Віддай для того, щоб забути,
Щоб відпочити від тривог,
Вдихнути чари м’яти-рути,
Що зацвіте лише для двох.
Тоді сповиту, як дитину,
ЇЇ до серця пригорну,
Як пригортає мати сина,
Так, може, сили поверну.
У тому завжди є потреба.
Бува, живеш, як у ві сні...
Не залишай себе для себе.
Довір хоч крихітку мені.
Не залишай..
© Copyright: Инна Приходько, 2011
Свидетельство о публикации №111071406990
Свидетельство о публикации №111071406990
Рецензии