Кожен раз, як почнуть розпинати,
Із туманів стає віч-на-віч
Переспівана і завзята
Запорізька нескорена Січ.
Що нам прадіди, в біса, лишили?
З чим нас вкинули в злу круговерть?
Ці подзьобані часом могили
І терпіння, камінне, як смерть.
Де той подих п'янкої свободи
І той шлях через зоряний світ,
По якому чужинські народи
Підійшли до омріяних літ?
Ноги швидко собі позбивали
Шукачі наддержавних пригод,
Є й такі, що скоріш позривали
Все коштовне з козацьких клейнод.
І такі, що вважають за добре
Уклонитись чужій булаві -
Та не мамонти ми, і не обри,
Ще не вимерли, ми ще живі!
Вже були під монголом і ляхом,
І не втримати злої сльози...
Та Чумацьким второваним Шляхом
Ще повзуть українські вози.
Сiч
© Copyright: Инна Приходько, 2011
Свидетельство о публикации №111071402694
Свидетельство о публикации №111071402694
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.