Я живу...
полонянка холодних розлук,
порятунок шукаю в любові
під нестримний сердець перегук.
Осуд заздрісно коле очима
І захмарює чисту блакить,
та лише за твоїми плечима
відчуваю, як доля сурмить.
Приховаю в собі мимоволі
журну радість і щастя сумне,
в спільну мить насолоди і болю
рай і пекло полонять мене.
Як Чумацький той Шлях через небо,
сторінки споконвічних книжок,
я – дорога від тебе до тебе,
між серцями незримий місток…
Свидетельство о публикации №111071000419