***
Дірява кружка посеред столу
пропускала крізь себе свободу,
Струмок лився в розтягнуту горлянку вчорашнього і завтрашнього дня.
Завішені вікна – межа світів.
Ці більма ворушила свіжість,
про яку ніхто нічого не знав.
Кімнатою нижче свіжість проникла в мозок…
Його власник бив у стіни свого сірникового короба, ламаючи руки,
Не зупиняючись, розкачував цей світ.
Хвилі монотонним ритмом коливали
тисячі барабанних перетинок.
«Амплітуда, справа в амплітуді й постійності», –
думав інший громадянин
без кінцівок, відкушених сірістю…
Він допомагав диханням.
Світ завалився,
але під його уламками були двоє,
що били в стіни своїх сірникових коробів.
Дiрява кружка посеред столу... укр Роман Рой
© Copyright: Оксия Жмгоо, 2011
Свидетельство о публикации №111070904663
Свидетельство о публикации №111070904663
Рецензии
