Я скучила, любий! Я вірно і ніжно
чекала на сонця неспішну доріжку
з кімнати на сході до заходу в кухні.
Аж потім дозволила тихо сказати: я скучила, любий! Я скучила - дуже.
Слова виринали з глибин підсвідомих:
Я намалювала долоню в долоні.
І праця натхненно і точно кувалась.
Але, все важливе в мені відбувалось:
Дивилась на шафку: він любить сорочки... Ми вийшли на каву: він любить горошки...
Колега присвиснув: він любить співати... Йдучи мимо мене -злегка цілувати.
І як мені, любий, триматись спокійно?
Коли кожна річ нагадає свавільно:
Що любиш, що знаєш, що найважливіше:
Я скучила, любий! вертайся скоріше.
Я скучила, любий!
© Copyright: Юность Горецкая, 2011
Свидетельство о публикации №111070808040
Свидетельство о публикации №111070808040
Рецензии