Тихо дзвенить,
Тихо плаче-сумує гітара,
Мовби твердить:
"Ми не пара, не пара, не пара."
Вічний мотив
Про розлуку і марні бажання,
Час швидко сплив,
Не лунає романс про кохання...
Ніби жива,
У печалі гітара зітхає,
Ніжні слова,
Що співались колись, пам'ятає.
Знає вона:
Неминуче безжальне прощання.
Наче струна,
Затремтіла душа від страждання.
Струн перебір
Ту незвану журбу колисає,
Просить:"Повір,
Що на цьому життя не минає".
Тихо дзвенить,
І сумує гітара й сміється,
Розпач - це мить.
"Все минеться, повір, все минеться".
Романс про гiтару
© Copyright: Зарема Петрунько, 2011
Свидетельство о публикации №111070500038
Свидетельство о публикации №111070500038
Рецензии