краса порожнечi

ми стояли над прірвою
на самому краєчку велетенської скелі
над землею, що захлиналася брудом
стогнала від болю
зітхала від втоми
позначаючи своє роздратування
підземними поштовхами

ми бачили кров
що вихлюпувалася з її надр
пекельними потоками
вулканічної лави

ми чули гамір людських голосів
какофонію їхнього серцебиття
а в ніс вдаряв різкий запах алкоголю
змішаний з жіночими парфумами

я читала свої листи у далеке минуле
написані задовго до мого народження
та адресовані Творцю

пожмакані сірі папірці
списані широким розмашистим почерком
немов в панічному страху
не встигнути їх відправити

врешті-решт вони так і не були відправлені
лишившись на поталу часу
хоча містили в собі лише одне прохання:
не створювати цей світ
не спотворювати красу порожнечі...


Рецензии
В принципі, верлібри трохи не мій жанр, але навіть мені помітно, що ти прогресуєш. Вері найс :)

Андрей Гуменчук   27.06.2011 17:12     Заявить о нарушении
Дякую! Стараюся ;)

Алёна Губина   28.06.2011 20:18   Заявить о нарушении