Все про себе я згадав

Все про себе я згадав,
Чин високий я вже мав,
Но я и бистро потеряв.
И бомжом тепер я став.
Вiд  роботи я утiкав,
Ни хатини, ни сiм’i,
Щож робити тепер менi?
 В церкву бистро я намагався-
Мив поли ,кульки збiрав,
И так хлiба заробляв,
Жiнку я вже потеряв-
Я ii не шанував.
И все з неi вимагав.
Все що скаже-усе не так
От який я був дурак.
А тепер так жалко все-
Та нiчого не мине.
 Синiв я двох ще маю-
Но нiколи не вiтаю,
Остаються, вже чужi-
Не простять вони менi.
Що ж це я наробив –
I так iх нiчому не навчив.
 Я хотiв легкого життя.
Тепер немае, куди i вертаться.
И про старiсть я забувся,
А куди ж я окунувся?
На жiття не оглянувся.
Пролiтае все у мить-
I як дали менi жить?
До чужих iдти просить-
Бо нема де менi жить.
Стидно вже тепер менi-
Повертатись до сiм’i
Вже пройшли мои годи.
Повернутись нема куди.
И просить уже не хочу-
Щоб оце усе повертать-
И опять невзгоду ждать…

Проживем ми i без тебе
Не додумав ти про себе-
 Ось i життя твое усе..

И скажу, чоловiки я вам-
Ой, якi ж мы дураки!
Проживаем усе -що маем,
З- за розума теряем!
Написав це я вам –не зря-
Не робiть собi як я…