По мотивам Тараса Федюка

Я так тебя люблю…
За Винницею – осень.
Пока что Южный, но,
уже холодный Буг.
Из винниц пьяный дым
пролег в пожухлом просе;
Сник желтый листопад
в ладонях белых рук.

Я так тебя люблю…
Молитв моих анданте.
Хохочешь где-то ты,
скрипач устал давно;
Кружится в танце зал,
и «жарят» оркестранты,
И кто-то за тебя,
пьет красное вино.

Я думал, воля – конь,
я и галоп наш дружный
По степи – без врагов -
и дикой широты;
Нет, воля – ты один,
и, никому ненужный,
Идешь сквозь листопад,
ненужный, как и ты.


Федюк Тарас :: Із циклу “ЗГОРІЛА КОРЧМА”

Я так тебе люблю.
За Вінницею – осінь.
Іще Південний, а
уже холодний Буг,
Із винниць п’яний дим
лежить в пожовклім просі,
І жовтий листопад
в долоні білій вщух...

Я так тебе люблю.
Моїх молитв анданте...
А ти смієшся десь
і скрипка виграє...
Тобі танцює зал і грають оркестранти,
Тобі якийсь мужик
вино червоне п’є.

Я думав, воля – це
коли вуздечка срібна,
І чорний кінь, і степ
без ворогів і меж...
А воля – це коли,
нікому не потрібний,
Ідеш крізь листопад,
який нікому теж...