За вікном чи то дощ, чи то снігу торішнього сльози
б`ють полтавський асфальт боковими ударами акви;
ще немає грози, лиш знайомі її суголосся
налагоджують в небі утрачені взимку контакти.
Рай весняних балад загубився в холодних мінорах,
допиваючи втомлений день на годину пізніше.
Вічно сонний бабак ще не мріє облишити нору -
він збрехав про весну...але все ще невинний, безгрішний...
Парки міста вертають залишені в осені френчі,
птахофонд поспішає з гостинцями в рідні пороги...
Іще трохи зимових хрестів залишилось на плечах
молодої весни, і нести їх лишилося трохи...
Недалеко до весни
© Copyright: Михась Кишкань, 2011
Свидетельство о публикации №111062504141
Свидетельство о публикации №111062504141
Рецензии