Афектний

Коли з будівель спустять прапори
під фаталізм шопенівських канонів,
мої думки покинуть свій поріг
і більше не повернуться додому.

Коли з облич сховається усміх
під канонади дощових патронів, 
моє життя залишиться для всіх
історією пальця біля скроні…

Коли із вуст проллється пафос слів,
котрий розчулить люд чужих проспектів,
вернусь на землю подихом вітрів
своїх надій, так схожих на афекти…


Рецензии