Не тримай, все одно ж не втримаєш
коло себе мої дороги. Кинь!
Полікую я рани римою,
вип'ю вісім таблеток логіки.
Перебуду десь на обочині
власних мрій і печалей, вірю: я
колись вийду таки з оточення,
якщо ти не постанеш прірвою…
Вуалюю сумними фарбами,
залишаючи невидимою,
безкінечність своєї фабули
на твій розсуд… пусти… не втримаєш…
8
© Copyright: Михась Кишкань, 2011
Свидетельство о публикации №111062504120
Свидетельство о публикации №111062504120
Рецензии
