Я сьогодні вмираю на біс:
той же потяг, той шлях і та ж станція…
Відпусти мою руку, змирись:
не врятує мене операція.
Я сьогодні прощаю усім,
а простити собі не судилося.
Вже прожив двадцять осеней, зим,
лиш двадцята весна загубилася…
До життя поміняю замок,
а ключі переплавлю у спогади.
Досить слів. Замовкаю. Замовк…
…німа сцена – прощаюся поглядом…
Десь лишився неспалений міст,
і в тунелях трапляються проблиски;
Ти не плач: це театр – я артист,
а артистів ховають під оплески…
Театр мого життя
© Copyright: Михась Кишкань, 2011
Свидетельство о публикации №111062504079
Свидетельство о публикации №111062504079
Рецензии
