Сонце лоскоче прозорі руки,
Сльози дощу засинають на пальцях.
Місто приглушує звичні звуки,
І тихо блискавка небом крадеться.
Сірий асфальт по цельсію "гаряче",
на дотик, він ніби-то із пластиліну.
Аж раптом, розважившись дощ, мовби граючись,
із неба на землю краплі кинув.
Він розважався, кидав свої блискавки
І дзвінко-дзвінко сміявся громом.
А сонце за де в останнє блиснуло,
І тихо пішло лікувати втому.
Злива
© Copyright: Катя Стрельникова, 2011
Свидетельство о публикации №111062502836
Свидетельство о публикации №111062502836
Рецензии
