Не міліє криниця з роками,
Живить воду її джерело.
Наберу в ній води я руками,
Вип’ю жадно і вмию чоло.
Джерело день і ніч в ній вирує,
Наповняє криницю під зруб.
Біля стоку шумить і бурує,
І тече по урвищу, де дуб.
Живить трави, кущі і калину,
Рясні верби полощуть гілки.
Не забути навік ту стежину,
Що веде до криниці роки.
Нехай довго вона не міліє,
І нам воду цілющу несе.
Зберегти її пам'ять зуміє,
Бо криниця для нас понад все.
Криниця
© Copyright: Борис Мохонько, 2011
Свидетельство о публикации №111062302440
Свидетельство о публикации №111062302440
Рецензии
