У дзеркалі вечірнього дощу
Не видно твоїх стихлих кроків.
Їхньої мапи непримітний слід
Десь загубивсь у лабіринті років.
Десь там, у п`янім мареві ночей,
Дивних світів і снів з туману,
Розмилась й синь твоїх очей.
А смута виросла густим бур`яном.
Щоночі до світання скаженіло рву
З самого серця те густе коріння,
Щоб з променем весіннім не зійшло
Кохання більше згубного насіння.
У дзеркалi вечiрнього дощу
© Copyright: Лунич Мирра, 2011
Свидетельство о публикации №111062107788
Свидетельство о публикации №111062107788
Рецензии