В осінні вечори стає чимдалі холодніше.
І дощ іде із кожним днем частіше і частіше.
А світло ліхтарів, що вздовж доріг стоять на варті,
Ми бачимо, як в дзеркалі, на мокрому асфальті.
Ще вітер метушиться інколи в янтарнім листі,
Немов востаннє розглядає кольори барвисті.
І мокнуть під дощем дерева, до землі прикуті,
До самої весни стоятимуть, у сні забуті.
***
© Copyright: Елена Бурлака, 2011
Свидетельство о публикации №111062103387
Свидетельство о публикации №111062103387
Рецензии