Драма
Шум затих, а сцена світлом сяє,
В залі темно. Сходинки круті.
І ніхто ніколи не вгадає,
Що йому судилося в житті.
Підступа все ближче темінь зали.
Важко грати (Господи, спаси!).
Як багато ми віків благали:
Отче, чашу мимо пронеси!
Є ж у тебе кращі п’єси, Боже,
Де любов і зоряні світи!..
... Треба грати. Скиглити негоже.
Вік прожить – не поле перейти.
Згоден я з твоїм жорстоким планом
(Чи моє почуєш каяття?):
Сценою іду – життєвим ланом –
Дограю своє людське життя.
(За мотивами Б. Пастернака).
Владислав Красса
"Двомовність".
© Copyright: Владислав Красса, 2011
Свидетельство о публикации №111062002419
Свидетельство о публикации №111062002419
Рецензии