Душа сльозами на вiкнi прилипла
Дрiбними краплями розiрваних долонь.
В фiнальнiм па схилитися не встигла,
Як враз гроза торкнулась скронь.
Важкий потiк дощу, а може болю
Невдало хаотично розтiкається на склi.
Не вистачає кисню й аромату хвої.
Не хочеться, та очi знов сумнi.
Стiкає водопадом тиша звукiв.
Струмочком стелиться любов до нiг.
Колись у мене буде вiсiм рокiв
Для щастя, яке дати дощ не змiг.
Дощ
© Copyright: Маша Петровская, 2011
Свидетельство о публикации №111061802272
Свидетельство о публикации №111061802272
Рецензии