Як спека млосно...

Як спека млосно всюди розляглась,
Стулила очі – мов покрила пилом,
Як воскове, розплавила все тіло,
Скрутила і скувала кожен м‘яз.

Зі спрагою навіки обнялась,
Без подиху, так втомлено-сонлива,
Ще до світанку пару перегріла –
І в небуття занурює весь час.

Пульсує кров в потилиці і скронях,
Відлунюючи мляво, несинхронно –
Над гранями – свідомість проплива.

Стіну від світу вивела задуха,
Й несила зовсім з пориванням духу –
Справлятися – закута голова.

1996


Рецензии
Вітаю, Надієчко! Ти умієш сприймати та передавати і природні явища, і людські чуття неймовірно тонко і образно. Радію за Тебе! Як буде здаватися, що млість літньої спеки геть "закула голову", згадай, що десь в іншому краї, живуть люди, яким буває ще спекотніше – відразу стане трішки прохолодніше. ( На моєму термометрі, що лежить поруч, зараз + 30).
Чудово пишеш! Наснаги Тобі, хороша, і нових пісень!
З теплом, Твоя

Валентина Чайковская   17.06.2012 10:40     Заявить о нарушении
Дякую, Валюшо!
А випробування спекою триває, от лише дуже нетривка межа, де відчуття полегші, коли іншим ще гірше...
:)
Я тут з нашою прохолодою... Хоча б вранішньою...

Надя Чорноморець   19.06.2012 15:57   Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.