Ой, ви шовковиці... чорні, та білі...
Ой, та дівочії губи твої!
Як не любити той присмак примхливий,-
Важко забути солодкії дні.
Ой тії очі - згубная доле...
Як не бажать... не блукати в гаю?!
Як не дивитись на небо... у полі -
Сонечко... ластівки...- мовби в раю.
Пісні пташок, що вливаються у душу...
Руки коханої...
помахи вій.
Ніжно тріпочуть, як крильця комахи...
Пестять досхочу...-
лише тільки пий.
Від поцілунків, рожеві мов ружа...
Щоки дівочі...- гарніші зорі.
Та ліпше зірок, ясніють лиш очі...
Барви барвінка, волошок... у них.
Ой, ви шовковиці... чорні, та білі...
Ой, та дівочії губи твої!
Як не любити той присмак примхливий,-
Важко забути ті дні молоді.
Экспромт-Отзыв на http://www.stihi.ru/2011/06/01/4180
Та лiпше зiрок, яснiють лиш очi...
© Copyright: Мастер Степанов, 2011
Свидетельство о публикации №111061306742
Свидетельство о публикации №111061306742
Рецензии