Затужавів пуп’янок шпичастий,
І невпинно тягнеться у вись,
Не тендітний, а стрімкий, вихрастий,
Де не глянь – із нього цілить спис.
Мов кричить мені: “ Життя – страждання,
Плин тривог. Причина – в глибині.
Зупинись, подумай в пору ранню,
Спосіб є – змінити щось в собі!”
Притулилась – уколов до крові.
Випадковість? Я не вірю в збіг.
Серце вже вклонилось будякові:
Наче й юний, а мудріший всіх!
Дивна квітка непокори Долі,
Горда тим, що має власну ціль.
Вся в шипах? Це вірно, та поволі –
Світ пізнань повнішає крізь біль.
І чомусь мені здається любим –
Цей будяк, що лестощів не зна:
Зовні – гострі-гострі шпаги-зуби,
Вглиб заглянула – любов, весна.
Будяк
© Copyright: Валентина Чайковская, 2011
Свидетельство о публикации №111061001766
Свидетельство о публикации №111061001766
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.