Місто вимотує. Ниткою сили витягує...
Мчить по гарячих артеріях транспортний струм.
Місто нервує і курить, засмикане спрагою,
Голос ослаблений глушиться шурхотом гум.
Клумби спеклися у травні, знеможено вижовкли.
В мене ж думки – про зелений притінений схил,
Де не стрибає життя над дзвінкими пружинами
І не гудуть генератори внутрішніх сил.
...Бігти між трав золотистих в’юнкою стежинкою,
Впасти без сил – ритми збиті, змаганням кінець –
Стати слабкою, чутливою, ніжною жінкою,
Що кожну справу важливу зведе нанівець...
Мiсто
© Copyright: Антонина Спиридончева, 2011
Свидетельство о публикации №111060906779
Свидетельство о публикации №111060906779
Рецензии
