Нам захотілось у Європу,
Щоб жити так, як і вони.
Домріялись, прикрити нічим ж..,
Поводимося всі, мов барани.
У нас було усе на старті,
Потенціал найкращий був.
Не стало сел тільки на карті,
Немов татарин там побув.
Село, колгоспи розвалили,
Взялися землю паювать.
Людей при цьому надурили,
І стали нею торгувать.
Село тепер лише живіє,
Хати пустіють без людей.
І тільки рапс там фермер сіє,
А нам говорить все ОК’ей.
Чому ми всі такі наївні,
Що віримо пустим словам.
Ми, українці, дуже різні,
Нам довго ще не бути там.
Бажання
© Copyright: Борис Мохонько, 2011
Свидетельство о публикации №111060602365
Свидетельство о публикации №111060602365
Рецензии
