І знову біль тече по венах трутизною,
Душа розхристана над полум’ям стоїть.
І вже ніколи не зустрітись нам з тобою
Розірваним білетом зупинила мить.
Не викинула строки з голови і серця,
Хоча пороздирала нав’язливі думки.
Напевно зараз знов захтілось перцю,
Чи може ноти раю з розуму зійшли.
Засунула під простирадло мокре тіло
Чи від кривавих сліз, чи може від води.
Я просто жити, просто вірити хотіла,
Тепер шукаю гордістю загублені сліди.
Слiди
© Copyright: Маша Петровская, 2011
Свидетельство о публикации №111060201016
Свидетельство о публикации №111060201016
Рецензии