Твій поцілунок досі на вустах,
Він як вогонь їх сильно обпікає.
І вже немає правди у словах,
І в погляді очей її немає.
Я вірила в кохання понад все,
А ще сильніше вірила у тебе,
Поете, напиши мені есе
Про те, як загубила сонце, небо.
Як я блукала у полоні снів,
Дивилась чорно-білі, кольорові,
Вже не зуміла рахувати днів
У вирі різнобарвної любові.
В той дивний час, де на вустах,
Що ті цілунки памятають,
Я правди не шукала у словах,
Хіба ж її закохані шукають.
Цiлунок...
© Copyright: Оксана Чекаль, 2011
Свидетельство о публикации №111060106795
Свидетельство о публикации №111060106795
Рецензии