Ребриста колія, важкі пориви вітру
Серпом неточеним в'язала смерть снопи.
А ВИ стояли, ви чекали долю стерту
Годинник тріснув і у пропасть покотилися роки.
Рудий від крові місяць матері наснився
У нареченої коса поцвіла з горя сивиною
З вас кожен на останок Богу помолився,
Але ніхто не одступив з гіркого поля бою.
Там кулі різали зелене свіже тіло
Гармати грабували невінчані серця
А з неба діти-ангелятала жеботіли
і слізки капали: вони вже не народяться.
Точили вороги ножі об цноту тіла
Та Ви уперто розбирали залізничний мур
Хрустіла колія і спогадів струна тремтіла
І кожен тут поліг, залишив предкам сум.
Розхристана душа твоя на шпалі розіп'ята
Затоптана трава тебе росою обмивала
І лиш горить пучівка пролісок завзята
на тім платку, що по ночах кохана вишивала...
Крутським пролiскам...
© Copyright: Маша Петровская, 2011
Свидетельство о публикации №111060106494
Свидетельство о публикации №111060106494
Рецензии