Кожний хоче своєї історії,
Не хоче щоб було все, як є.
По-набудували суцільної бутафорії,
Що й не збагнеш, де чуже, де своє.
В рожевих окулярах помаранчевого поклику,
Вважали люди що підвелися з колін,
Але на горлі зашморг знов напівподиху,
Страждати та терпіти як колись!Амінь!
Омана
© Copyright: Борис Праздников, 2011
Свидетельство о публикации №111053106129
Свидетельство о публикации №111053106129
Рецензии
