Життям заморений і переораний,
Вже довго не знаючи кольору снів,
Їм зірки загасили над рідними просторами,
За лоха рахуючи, його ворог розвів.
Життя не складалось, хотілося вити,
Закутий, у свій час в кайдани самоти,
У атмосфері екстрему хотілося жити,
Від невміння літати - пішов не туди.
Той що в масцi колоною йде
© Copyright: Борис Праздников, 2011
Свидетельство о публикации №111053105656
Свидетельство о публикации №111053105656
Рецензии
