Соколиха.
Обтяжливе лихо
мов обходило, як не було.
Бо щоранку безмовно і тихо
піднімалася знов на крило.
Заклякав
під кущами змій:
на осоння не вилізь, не смій!
На пісочку ледь покажись -
понесе соколиха у вись.
Будеш битись під небом,
шипіть,
але то вже - остання мить.
Соколиха
© Copyright: Ольга Чернобривец, 2011
Свидетельство о публикации №111052902653
Свидетельство о публикации №111052902653
Рецензии