В. Брюсов. Одиночество. На украинском языке

   (Перекладено на українську з В.Брюсова)

Одинокість

Проходять дні, проходять строки,
На волю марно рвемось ми.
Ми так безжально одинокі
На самім дні душі-тюрми.

Навік ув’язнені до келій,
І в нашім тьмавому вікні
Чуже нещастя і веселість
Такі спотворені й бридкі.

Дарма життя проходить поряд
За днями день, за роком рік.
Брехливі: і любов, і погляд,
І бреше суттю чоловік!

Немає сил чути й казати,
Не владне вухо, вмер язик.
Лиш знає час, як втамувати
Волаючий шалений крик.

Зривай останні шати в мріях,
І грудь на грудь на видноті, -
Порив безсилий! Безнадія!
Ми в пристрасті – на самоті!

Одна пожадливість сліпа,
Нема злиття, нема єднання, -
Та ще узгодженість бажання,
Та ще байдужливість раба.

І марно дух в склепіння злісно
Крилом вдаряється в серцях.
Він над безоднею повиснув,
В сусідню впасти – аж ніяк!

І подорожній, серед лугу,
Кругом кидає марно зір:
Ми вічно, вічно в центрі круга,
І під замком наш кругозір!