Багряний обрій наніч помоливсь,
Зімкнув неспішно стомлені повіки.
Між теплих тіней спокій оселивсь
І тихе світло святиться між вікон.
Земля дрімає. М'яти й чабрецю
Їй хтось безсонний стелить під перини.
Чекаєш долю. Гарну і не цю....
А доля в ніч за полином полине
За чередою. Споювати дні
Безжурним хмелем і медовим трунком.
Зомлілі мойри марять уві сні...
Німі наяди снять про поцілунки...
трикрапкове
© Copyright: Ира Пономарева, 2011
Свидетельство о публикации №111052808030
Свидетельство о публикации №111052808030
Рецензии