Пожовкле листя,гаснуть очі,
Заснули ваші думи,серце спить,
І я не плачу й не сміюсь.
Я серцем мудрість пізнаю
І згадую,що вас люблю.
Щебече жайворон в далі
І молодиця там чужая
Коло дитини
Так і пада,ніби мати,
І грається,співає
Й сорочку білу
Що день божий минає на нього надіває.
Пожовкле листя, гаснуть очi
© Copyright: Вика Максименко, 2011
Свидетельство о публикации №111052708825
Свидетельство о публикации №111052708825
Рецензии