Заграло сине море і вітер зашумів.
І хвилі загуляли,як вихрі зимові.
І депресивно берег,насупившись мовчить.
Насупились і хмаи і громи гуркотять.
І гнівиться,і піниться
Велике Сине Море.
Порожній човен міниться,
то вине, то потонею
Скакае він на хвилі,ниряе до води.
Од берега далеко качаеться один.
Навіщо він у бурю в море захотів?..
___________
Спокійне вже море,чисте вже небо.
Де ж човен дівався пустий?
Мабуть вже не плити,мабуть вже не жити.
Чорніють від нього тріски..
Як човнові море - для мене життя
немае вже сили іти до кінця.
Куди заховатись? Де спокій знайти?
Якщо відступаеш, не знайдеш мети.
Прощай мій покою,я падаю в море.
Нехай мое горе,нещастя,недоля
потонуть як човен, на дні.
08.11.2002
Човен
© Copyright: Инна Гудзь, 2011
Свидетельство о публикации №111052604049
Свидетельство о публикации №111052604049
Рецензии
